Роки найпрекрасніші - роки шкільні
Швидко промайнули шкільні роки, і незабаром наші 11-класники попрощаються зі школою, вчителями, зі своїм дитинством. Що ж залишили по собі в їхніх душах ці 11 років, якими запам'яталися?
Шиленко Ніна: В цій школі я навчаюся лише 5 років. Але якби у мене був вибір-залишитися в цих стінах чи іти далі — я, мабуть, обрала б школу. Бо тут мене зігрівали добрі, лагідні очі вчителів, ласкава усмішка нашої класної мами. Врешті-решт я не хочу залишати своїх друзів. В цих стінах залишаються найкращі порадники-вчителі. Тому школа, вчителі і друзі - найбільший скарб мого життя.
Солоха Олена: Школа — це дім, де ми отримуємо знання. З молодших класів навчаємося читати, писати, дізнаємося багато нового про історію рідного краю, про світ, у якому живемо. Великої поваги заслуговують вчителі, які навчали нас доброти, взаєморозуміння, вмінню дружити, бути порядними і чесними людьми.
За байрачна Альона: Школа- це навчання. Школа- це канікули. Школа - це перерви голосні. Школа- це походи, мрії, сподівання: Роки найпрекрасніші - роки шкільні.
Журба Євген: Я навчався у цій школі лише два роки, але для мене вона стала дуже близькою. Тут я знайшов багато нових друзів, яких ніколи не забуду. У цій школі пройшли два роки моєї юності, хоча мені здається, що значно більше. У мене залишаться про школу лише найсвітліші спогади.
Лєвтєров Іван: Спогади про школу залишаться у моїй пам'яті назавжди, бо школа- це наш другий дім, а вчителі - наші другі батьки і друзі. Вчителі навчали нас не тільки різним наукам, а й були нашими порадниками, допомагали, підтримували у скрутну хвилину, виховували нас добрими, чуйними, порядними людьми. Спасибі їм велике за це!
Дубова Дар'я: Зі школою у мене пов'язало дуже багато спогадів. Це спогади про однокласників, про уроки, особливо про два останні два роки навчання. За ці два роки я і дізналася, хто мої СПРАВЖНІ друзі, я знаю, хто мене завжди зрозуміє і підтримає у складній ситуації. За це я хочу подякувати їм. Я дуже люблю своїх друзів та однокласників. Вони стали для мене більше, ніж просто однокласниками. Вони- найкращі!!!
Колінчук Богдан: Мені дуже подобається мій клас. Ми так багато разом пережили: ходили у походи, варили смачнючу кашу, допомагали ветеранам війни. Кожен день у школі був незабутнім. Все було Тhе Веst!!!
Мяснікова Юля: Протягом 11 років навчалася у школі, сиділа за шкільною партою. Все це промайнуло, наче мить, і не повернеться, на жаль. Вчителі, як рідні батьки, піклувалися про нас, навчали грамоти, виховували в нас кращі людські риси. Про навчання в школі можна згадати чимало цікавого і приємного. Хоч інколи було важко. Та все ж таки школу я завжди буду пам 'ятати.
Павлік Інна: Всі ці 11 років я намагалася навчитися бути справжньою людиною. Всі ці роки мене оточували хороші, чесні люди, які завжди були для мене прикладом. Кожен шкільний день був неповторним, особливим. Мені подобалось навчатися, але найбільше я раділа зустрічі із друзями, однокласниками. Удовенко Катя: Для мене школа- найцінніше в житті. У мене залишаться прекрасні спогади про неї. Ці чудові вчителі, прикольні однокласники, добрі і щирі друзі-вони привели мене до дорослого самостійного життя і відкрили двері у майбутнє. Іноді замислюєшся: а як буде далі? Як ми будемо без усього цього? На душі стає сумно. Але я точно знаю, що для мене це назавжди залишиться у пам'яті, бо шкільні роки - це найкращі миті мого дитинства.
Оселедько Марина: Школа-це наш другий дім. Тут ми навчалися протягом 11 років. Школа дала нам знання, навчила бути щирими і вірними друзями, відкрила нам двері у майбутнє. Незабаром ми розпрощаємося із школою, кожен із нас обере свою стежку у житті, та в серці назавжди збережемо спогади про світлі і незабутні шкільні роки.
Мачуга Альона: Школа-це заклад, якому ми віддаємо 11 років життя. Тут ми навчаємося, спілкуємося, зростаємо, мій клас...Я так люблю мій незвичайний клас!!! Кожен з нас унікальний: хтось веселий, хтось серйозний, хтось геній, а хтось є просто самим собою. Мій улюблений 11 клас! Я вас не забуду і ви всі просто СУПЕР!
Випускники 11 класу 2008 року («Шкільний калейдоскоп», 2008, №46) |