З дитинства мріяв бути вільним,

Не жити в бур’яні під тином,

Від злиднів і знущань втекти,

Таким, як сам, допомогти.

Дивився в небо – там лиш спокій…

Летіти він хотів за обрій,

Не бачить лиха, не страждати

Й всю душу за народ віддати.

Хоч сам намучився у злиднях,

Він бачив край, де сліз не видно,

Щасливі мати там із сином,

Народ наш – вільний і єдиний!

Він – син великого народу –

На прю ступив за щастя і  свободу.

Любив людей, був разом з ними,

Дух піднімав він віршами своїми.

Моя Вкраїно,  процвітай,

І заповідь поета пам’ятай.

І на оновленій землі

Щасливі будем я і ти!

Ведмеденко Лілія Вікторівна, учениця 10 класу